Не заботьтесь для вашей души,
Что вам есть,
Ни для тела, одеться во что.
Ведь забот всех мирских
Нам, пожалуй, не счесть,
Да они и не стоят того.
Разве пища важнее,
Чем ваша душа
Иль одежда вам тела нужней?
Сколь одежда, еда
Ни была б хороша,
А, все ж, тело с душою важней.
Взгляньте на воронов:
Сеют ли, жнут?
Житницы не наполняют.
Но и без этого вольно живут –
Просто Творец их питает.
Взгляньте на лилий
Прекрасный наряд –
Сами ль они его ткали?
Но Соломон, как бы ни был богат,
Так одевался едва ли.
Мы для Бога
Гораздо дороже травы.
Жаль, что редко про то
Вспоминаем,
И порою не ценим Господней любви,
Даже, может, не замечаем.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
